Опера "Марія Стюарт": зміст, відео, цікаві факти, історія

Г. Доніцетті опера "Марія Стюарт"

Трагічна доля шотландської королеви Марії Стюарт не раз ставала об'єктом творів мистецтва - від живопису до кіно. Дійсно, який інтригуючий і вдячний для творця сюжет - протистояння двох монархів, двох релігій і світоглядів, плаха замість корони ... Однак Гаетано Доніцетті, Починаючи працювати над оперою "Марія Стюарт", не міг і уявити, що її спіткає воістину драматична доля.

Короткий зміст опери Доніцетті "Марія Стюарт"І безліч цікавих фактів про цей твір читайте на нашій сторінці.

Короткий зміст "Марії Стюарт"

Вестмінстерський палац в Лондоні і Замок Фотерінгей, Нортгемптоншир, 1587 рік.

Королеві Єлизаветі французький дофін через свого посла надіслав пропозицію руки і серця. Однією з умов шлюбу є звільнення шотландської королеви Марії Стюарт, кузини Єлизавети, яка вже багато років перебуває під вартою за звинуваченням у політичних змовах. Свободи Марії бажають багато придворні, в числі яких Тальбот.

Єлизавета доручає графу Лестеру передати її позитивне рішення про шлюб з французьким спадкоємцем. Королева розчарована відсутністю реакції Роберто на цю новину - невже у нього є інша?

Тальбот, який повернувся з Фотерінгея, де заточена Марія, привозить Лестеру її портрет. Цей подарунок сколихнув старі почуття, і Лестер і має намір домагатися звільнення ув'язненої. Ввійшла Єлизавета розуміє, що її підозри небезпідставні. Вона просить показати лист Марії. Лестер вмовляє її поїхати на полювання поблизу Фотерінгея.

Марія згадує свою молодість, коли чує звуки королівського полювання. До неї приходить Лестер і просить бути смиренною і покірною під час їх майбутньої зустрічі з Єлизаветою. Марія, дійсно, схиляє перед нею коліна. Але Єлизавета бачить перед собою суперницю не тільки в боротьбі за трон, але і за любов. Вона звинувачує Марію в розпусті і смерті чоловіка. Марні спроби Лестера заспокоїти королев - Марія вибухає і називає Єлизавету "нечистої дочкою Болейн". Єлизавета обіцяє їй тільки одне - сокиру.

Сесіл наполягає на страти для Марії, Єлизавета коливається, але з приходом Лестера підписує вирок і велить йому бути присутнім при страті. Лестер розуміє, що приніс нещастя обом жінкам. Сесіл оголошує Марії її доля. Тальбот, залишившись з королевою один на один, визнається, що має сан католицького священика. Марія сповідається.

Люди збираються на місце страти, кажучи, що це викличе на Англію біду. Марія входить і молиться разом з усіма. Сесіл оголошує, що час настав. Королева просить Лестера супроводжувати її, заявляє, що не винна і піднімається на ешафот ...

фото

Цікаві факти

• "Марія Стюарт" стала єдиним твором Джузеппе Бардар - він зробив юридичну кар'єру в Неаполі.
• Замок Фотерінгей, де відбувається дія опери і в якому була страчена Марія Стюарт в 1587 році, був зруйнований за наказом короля Карла I, її онука. За страшному року Карл також був страчений внаслідок Англійської революції.
• Не тільки "Буондельмонте" взяв музику "Марії Стюарт", але і навпаки. Доніцетті переписав один з дуетів невдалої опери в дует Марії та Лестера.
• Спочатку партія Марії Стюарт була написана для сопрано (цим голосом співала Джузеппіна Ренці, під яку Доніцетті її створював). Але, починаючи з Марії Малибран, партію стали співати меццо-сопрано.
• Єдина дійшла до наших днів рукопис опери була знайдена в Стокгольмі в 1980-х.
• Джойс ді Донато, одна з кращих виконавиць партії Марії Стюарт нашого часу, зізналася, що Марія Стюарт - найскладніша роль в її репертуарі, в якій важка вокальна партія поєднується з високим градусом емоцій.

Кращі арії та дуети опери:

"Oh nube che lieve per l'aria t'aggiri" - арія Марії (слухати)

"Deh! Tu Di Un'umile Preghiera Il Suono" - арія Марії і хор (слухати)

Історія створення і постановок

Побачивши в Мілані п'єсу Шіллера, Доніцетті негайно написав Феліче Романі - лібретисту його "Анни Болейн" і "Любовного напою". Композитор розумів, що ще один потужний англійська сюжет може перевершити його колишній успіх. Але Романі славиться не жадав або просто не захопився темою - на пропозицію він не відгукнувся. Співавтором Доніцетті вибрав Джузеппе Бардар. Він був протилежністю Романі - знаменитого драматурга, який написав уже понад 60 опер для великих композиторів свого часу і вважався кращим у своєму цеху. Бардар було 17 років, в університеті Неаполя він вивчав юриспруденцію, писав вірші і часто відвідував світські салони. Складно сказати, чим був обумовлений вибір композитора, проте він міг керувати ходом написання лібрето, вносячи коригування і навіть створюючи цілі сцени. Бардар спирався на переклад п'єси Шиллера, який зробив Андреа Маффі. Йому довелося прибрати всі політико-релігійні контексти, скоротити кількість персонажів і для посилення інтриги додати вигаданий роман між Марією і Лестером - по Шиллеру, Марія пропонує графу угоду, засновану далеко не на романтичних поривах.

А ось центральний конфлікт п'єси - зустріч двох королев - займає таке ж місце і в лібрето. У реальності, правда, цієї захоплюючої сцени не було - тільки листування, яка лягла в її основу. Ця сцена вийшла в опері настільки сильною, що привела до реального конфлікту двох співачок. На репетиції в неаполітанському театрі Сан-Карло Анна дель Серрі видала настільки справжні почуття, звертаючись до Джузеппіни РОНЦ зі словами "нечиста дочка Болейн, непристойна блудниця, що ганьбить трон", що остання не стерпіла і обрушилася з кулаками на партнерку. Після жіночого поєдинку Анну винесли без почуттів, а репетиція закінчилася достроково.

Але і без цієї події ще до прем'єри сценічна доля опери складалася нещасливо. Після успішної генеральної репетиції король Неаполя Фердинанд II раптово заборонив спектакль. Доніцетті спробував переписати оперу з лібреттистом П'єтро Слатине, вона стала називатися "Буондельмонте" і навіть була шість разів показана в Неаполі. Але сам композитор вважав, що ці переробки тільки спотворили його оперу.

Міланський Ла Скала проявив інтерес до оригінальної "Марії Стюарт", але спроба її поставити увінчалася успіхом тільки з другого разу - в 1835 році. Прем'єру запланували на 28 грудня, в заголовній партії повинна була виступати знаменита співачка Марія Малибран. Доніцетті підправив партитуру спеціально під неї, написав нову увертюру. Цензура оперу також пропустила. Але через хворобу Малибран спектакль перенесли на 30 грудня. Доніцетті назвав той вечір своїм болем - від початку і до кінця. Обидві солістки були в засмучених голосах. Марія не почула до правок цензури, яка вимагала пом'якшити деякі гострі висловлювання, і заспівала текст в його первісному значенні. Публіка була незадоволена, як і цензори, які закрили спектакль після наступних п'яти найбільш успішних, ніж перший, показів. Марія Малибран повинна була везти оперу в Лондон, але раптово померла від травм, отриманих в результаті падіння з коня. Протягом наступних 30 років були нетривалі постановки опери в театрах Італії, Іспанії та Португалії, все - в довільно урізаних версіях.

Інтерес до опери згас до середини 20 століття, коли "Марія Стюарт" знову стала з'являтися на афішах. Спочатку на батьківщині, а потім і по всьому світу. Американська прем'єра відбулася в 1971 році в Опері Сан-Франциско з Джоан Сазерленд в титульної партії. На наступний рік в Міський опері Нью-Йорка прозвучали всі "Три королеви" Доніцетті: "Анна Болейн"," Марія Стюарт "і" Роберто Девере ". Всі три головні партії в операх тріумфально виконала Беверлі Сіллс. У Росії" Марія Стюарт "вперше була поставлена ​​в московському театрі" Нова опера "в 1993 році.

"Марія Стюарт" на відео

Оперу можна побачити у виконанні майстрів сцени різних поколінь:

• Постановка театру Доніцетті в Бергамо, режисер Т. Манчіні, в головних партіях: К. Реміджіо (Марія), С. Ганассі (Єлизавета), Ж. Каллейя (Лестер), 2001.
• Постановка театру "Ла Скала", режисер П.Л. Піца, в головних партіях - М. Девіана, А. К. Антоначчі, Ф. Мелі, 2008
• Постановка Метрополітан-опера, режисер Д. Мак Вікар, в голосних партіях - Д. ді Донато, Е. ван дер Хівер, М. Поленцані, 2013.

Яка була оригінальна партитура "Марії Стюарт"Ми не знаємо - театри найчастіше використовують її критичну редакцію, створену видавничим домом Рікорді. Однак цінний сам факт того, що ми маємо можливість насолоджуватися мелодизмом шедевра бельканто і неймовірною за напруженням емоцій сценою зустрічі двох королев, навіть після вікового забуття опери.